Використання музично - ритмічних рухів  в роботі  з дітьми раннього віку.

(з досвіду роботи)

Протягом останніх років зроблено суттєві кроки у розбудові сучасної системи дошкільної освіти України та демократизації всієї освітянської діяльності. Законодавчо закріплена обов’язковість дошкільної освіти передбачає не лише рівний доступ усіх дітей до неї, а й гарантує високу її якість.

Комплексна регіональна програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля» визначає концептуально нові напрями освітньо – виховної роботи з дітьми, спрямовані на формування життєвої компетентності особистості дошкільника, його всебічний та гармонійний розвиток.

Одне з головних завдань сучасної дошкільної освіти – плекання індивідуальності дитини, формування у неї потреби до самовизначення, самореалізації. За твердженням філософа Арістотеля «Життя вимагає руху». Складно переоцінити у розвитку дитини, її успішному функціонуванні в різних сферах життєдіяльності, значення рухової активності. Рухи складають основу дитячої діяльності.  Повне задоволення його, особливо важливо в дошкільному віці, коли формуються основні системи і функції організму. Тілесні відчуття для дитини першочергові в освоєнні навколишнього світу. Не випадково психологи говорять про те, що дитина мислить тілом. Розвиток сприйняття, уваги, пам'яті, уяви, мислення відбувається з опорою на практичні дії. Рухи пов'язані у дитини з почуттям радості, насолоди від освоєння різноманітних дій. Можливість руху, практичних дій для дитини - одне з найбільш бажаних задоволень, а також ефективних засобів підтримки його інтересу практично до будь-якого роду занять. Зважаючи на це, у своїй роботі з дітьми, велику увагу приділяю руховій активності дітей. Рухи під музику є однією з форм музичного виховання дошкільнят, що доз­воляють їм активно виявляти себе в музичній діяльності.

Виховне значення рухів під музику проявляється і в тому, що вони активізують розвиток музичних здібностей у дітей: 1) ладове відчуття, тобто емоційне сприйняття звуко-висотного руху мелодії; 2) здатність до слухового уявлення музики ("внутрішній слух"); 3) музично-ритмічне відчуття. В основі музично - ритмічної  діяльності  лежить  моторно - пластичне пророблення музичного матеріалу. Воно сприяє посиленню емоційного впливу музики, розвитку уявлень про засоби музичної виразності, елементів музичної мови; рухи під музику допомагають прослідкувати розвиток музичного образа. Усе це досягається завдяки придбаним навичкам і вмінням погоджувати рухи з музикою, її характером, настроєм. З давніх часів відомий вплив сполучення ритмічного руху й музики на стан здоров'я людини. Чим раніше дитина почне чути приємну їй музику й супроводжувати її ритмічними рухами, тим активніше почнеться розвиток всіх сенсорних каналів, необхідних у житті.

         Щоб забезпечити розвиток музичних здібностей  дитини, працювати над цим потрібно починаючи з раннього віку. Ранній та молодший дошкільний вік – це період становлення та розвитку перших здібностей дітей. Адже у віці до 3-х років відбувається інтенсивний розвиток  усього організму. Розвиток психіки дитини раннього віку має вирішальне значення для наступних періодів життя дитини. За цей період дитина опановує основні життєві функції  (ходьбу, мовлення); реагує на специфічні особливості музики (мелодію, ритм, силу звуку); відбувається зацікавлене слухання пісні, де йдеться про відомих персонажів; з'являються співочі інтонації; елементарна ритмічність у рухах під музику; одержує знання про навколишній світ; вибудовує взаємовідносини між дорослими й дітьми та взаємини між однолітками. При плануванні роботи я обов’язково враховую, те що у дітей раннього віку недостатньо розвинена зорова, слухова, м'язова й вестибулярна чутливість, недосконале сприйняття: діти не можуть на довгий час зосередити увагу на музиці, неточно сприймають рух, погано орієнтуються в просторі й часі.  Але в той же час ранній вік характеризується високою емоційною чутливістю до музики, яку діти як правило відтворюють у певних діях та рухах.

Тому у процесі музично-ритмічного виховання ставлю перед собою та­кі завдання:

а)  навчати дітей узгоджувати рухи з характером музики, найяскра­вішими засобами музичної виразності, ритмічно, виразно рухатися, гра­ти в музичні ігри, водити хороводи, танцювати як на заняттях, так і поза ними;

б) розвивати чуття ритму, яке полягає в тому, що діти відчувають у музиці ритмічну виразність, відгукуються на неї і передають її в ру­хах;

в) розвивати художньо-творчі здібності, які можуть виявлятися у дошкільників в тому, що вони самі шукають способи відображення іг­рового образу, вигадують, комбінують танцювальні рухи, пропонують зміни в танках, з власної ініціативи танцюють, водять хороводи поза заняттями.

На музичних заняттях я використовую такі види музично-ритмічної діяльності: вправи, танці, ігри.  При організації різних видів музичної діяльності я враховую послідовність музичного матеріалу та періодичність його подання. Тому основним принципом моєї роботи є поетапність розучування музичного матеріалу:

1. Ознайомлення.

2. Розучування.

3. Закріплення.

Музично-ритмічні вправи організовують дітей на заняттях, емоційно налаштовують їх.  Кожне заняття починаю з ходьби під бадьору, маршову музику. Розпочинаючи з довільної ходьби по залу, поступово переходжу до ходьби колоною один за одним, ознайомлюючи дітей з вправою «Ворітця», муз. К. Парлова і Т. Ланової. У процесі виконання вправ діти дізнаються, як передавати рухами зміст, характер, форму та засоби виразності музичного твору, і навчаються це робити. Для того, щоб дитина зрозуміла, засвоїла і емоційно сприйняла будь-який музично - ритмічний рух дуже важливим є показ дорослого.

Музично-ритмічні вправи можуть бути сюжетними і безсю­жетними. Перші мають більш емоційний характер, їхні образи допо­магають дитині краще виконати певні музичні завдання (наприклад у вправі «Дудочка», муз. Т. Ломової, передати в рухах контрастний характер музики). Сюжетні вправи, в основному, використовую в молодшій та середній групах, оскільки у безсюжетних вправах перед дітьми ставляться складніші завдання, які є складними для раннього віку.

Під час виконання  музичних вправ використовую різні предмети: листочки, стрічки, прапорці, хустинки, квіти, брязкальця, які стимулюють дітей до емоційного виконання рухів і заохочують їх. Діти з задоволенням виконують авторські вправи «Хустинка», «Метелики», «Равлик», «Паравозик» та ін. Під час виконання цих  вправ навчаю дітей:  бігати легко, відповідно до музики; під час руху зберігати дистанцію; змінювати рухи згідно зі зміною  динаміки музики та темпів.

Крім музичних вправ, значне місце в музично-ритмічному вихованні відводиться танцям. Як і інші види рухів, вони сприяють музичному роз­витку дитини. Танець примушує вслухатися в му­зику, щоб краще зрозуміти її, розвиває чуття ритму.

У ранньому  віці діти можуть виконувати елементарні танцювальні рухи:  притупування каблучком, напівприсідання, плескання в долоні, повороти кистями рук, кружляння по одному та в парі.

Для розвитку танцювальної творчості у дітей раннього віку я використовую танці таких видів: а) танці із зафіксованими рухами; б)  характерні танці.

         У танцях із фіксованими рухами, за певною музикою закріплюється відповідна послідовність рухів. Побудова танцю залежить від структури музичного твору. Вивчаючи з дітьми  «Танець-запрошення» (україн­ська народна мелодія), показую дітям біг, кружляння, при­тупування — відповідно до музики, яка має три частинну форму. У пер­шій частині музика спокійна, поважна, не дуже голосна і танцювальні рухи відповідні: діти спокійним четвертним кроком підходять до своїх партнерів і запрошують їх до танцю. У другій частині на веселу, легку, жваву музику діти весело кружляють, взявшись за руки, а в третій, по­вільній— у такт голосних акцентованих акордів притупують ногою.

 В характерних танцях я використовую рухи, які рельєфно змальовують даний персонаж і властиві лише йому рухи. Наприклад, танець ведмедиків, сніжинок, намистинок. Рухи та композиції до цих танців я також узгоджую з музикою, стараюсь не включали надто склад­них елементів, які б  утомлювали дітей.

Усі види танців я розучую з дітьми у пев­ній послідовності. Спочатку діти уважно слухають музику, визначають її характер і засоби виразності. Потім показую рухи і починають їх розучувати з дітьми. Якщо в танці кілька складних фігур, розучую його частинами. Показуючи рухи, стою в колі, поруч з дітьми, а не в центрі. Рухи виконую чітко, виразно, красиво. Супроводжую показ словесним поясненням.

Під час занять приділяю увагу відпрацюванню чіткості та злагодженості рухів. Сприяю формуванню у дітей правильної постави, легкому кроку без човгання, легкому бігу на носочках, навчаю їх кружляти й стрибати.

При виборі репертуару надаю перевагу таночкам з текстовим матеріалом, який допомагає краще та швидше засвоїти  різноманітні танцювальні рухи. Наприклад, на заняттях я вивчаю з дітьми «Танок із листочками» муз. Р. Рустамова, сл. Ю. Островського; «Танок сніжинок» сл. і муз. Н. Вересокіної;  авторські  таночки: «Танцювальна»,  «Каблучок». 

У всіх видах танців рухи узгоджую з характером, засобами виразності та формою музичного твору, адже танець невіддільний від музики, яка не тільки організовує і регулює рухи, а й надає їм ви­разності та емоційності. Завдяки систематичній і ретельній роботі над танцювальними рухами у дітей розвиваються естетичний смак і хороші танцювальні навички.

Серед музично – ритмічних рухів музична гра займає одне з центральних місць. Зміст і характер рухів у грі визначаються музикою. Цей вид діяль­ності, близький і зрозумілий дітям, значною мірою сприяє їхньому му­зичному і загальному розвитку, отже всі ігри й музика до них мають відповідати загально-виховним завданням.

Музичні ігри можна поділити на два типи: 1) ігри під інструмен­тальну музику — сюжетні та безсюжетні; 2)  ігри під спів.

        В основу сюжетної гри покладено певний образ. У ній є розгорнута дія, персонажі, які часто зіставляються. Навіть якщо у грі є тільки один образ, як, наприклад, у грі «Жмурка», він дається у розвитку. Перед дітьми я ставлю завдання — передати дії чи образ персона­жів відповідно до музики.

        Сюжетні ігри я підбираю різноманітні за тематикою і змістом. Використовую ігри, в яких дітям близькі та зрозумілі дії і образи, які вони спостеріга­ють у навколишньому житті,  як,  наприклад, в іграх «Прогулянка і дощик» або «Кіт і миші». В інших іграх розкриваються образи та явища, знайомі дітям із оповідань і казок  «Діти і ведмідь» муз. Б. Гунтера, «Гра з ведмедиком» муз. В. Верховинця.

        Основним завданням безсюжетних ігор - є навчання дітей рухам відповідно до змісту і характеру музики, засобів музичної виразності та форми музичного твору. Так, у грі «Гра з кольоровими хустинками», (укр. нар. мелодія) я вчу дітей  виконувати рухи відповідно до початку та закін­чення музики, її змісту і темпу.

Безсюжетні ігри включають багато рухів: перебіжки, шикування, ходіння, стрибки тощо. Такі ігри сприяють розвитку точності, спритності, музикальності рухів.

В іграх під спів діти навчаються передавати рухами зміст та образ пісні, загальний характер музики (веселий, спокійний), форму (заспів, приспів) і засоби музичної виразності (темп, динаміка, ритм, ре­гістр). Наприклад, авторські ігри «Голуби», «Квіточки», «Равлик».

Інколи спів може бути тільки зав'язкою до гри. Так, в авторській  грі «Метелики» діти спокійно рухаються по залу в супроводі пісні, а коли вона закінчується, тікають від вихователя, який ловить їх «сачком». При повторенні, спів допо­магає дітям заспокоїтися.  З дітьми раннього віку ігри проводяться під спів музичного керівника та вихователя.  Оскільки у цьому віці діти ще не можуть  поєднувати бі­г й стрибки зі співом.

        На музичних заняттях з дітьми раннього віку поряд з музично – ритмічними рухами я використовую і інші види музичної діяльності, такі як слухання музики та спів. Усі ці види музичної діяльності  тісно пов’язані між собою. Але пріоритетним для мене є музично – ритмічна діяльність. Тому і слухання музики, і спів супроводжуються, доповнюються музично – ритмічними рухами.  Для активізації  дітей під час слухання музики  використовую музично – ритмічні рухи: долоньки сплять, долоньки танцюють, долоньки плескають, кулачки стукають, ручки ховаються.

Під час співу пісень використовую також музично – ритмічні рухи, які сприяють розвитку метро – ритму у дітей.  Співаючи пісеньки на  муз.  В. Верховинця «Ладки-ладусі», «Печу-печу хлібчик» діти приплескують в долоні , «Куй-куй ковалі» - вибивають кулачками ритмічний малюнок;  «Іди, іди  дощику» муз. обр. Я. Степового – пальчиком однієї руки вистукують ритм по долоні іншої руки,  в авторській  пісні  «Папужки» супроводжують пісню ритмічними рухами рук та похитуваннями голови.

      У  процесі навчання дітей раннього віку музично-ритмічних рухів я застосовую такі методи:

 Наочно – слуховий – виразне виконання музики;

 Наочно - зоровий – показ рухів;

 Вправляння – багаторазове повторення, варіювання знайомих рухів.

 Послідовно ускладнюю репертуар.

Для активізації дітей, пробудження інтересу до рухів під музику широко використовую іграшки, створюю сюрпризні моменти.

Щоб заняття було цікавим, веселим, щоб діти вільно, без напруження, брали в ньому участь, для мене дуже важливо встановити робочий контакт з вихователем. Піднесений емоційний стан може викликати у дітей розгубленість, сором’язливість - з одного боку, або ж черезмірну збудливість, розсіяність уваги - з іншого. Відповідно перед заняттям, ми з вихователем обов’язково  обговорюємо  його роль,  вивчаємо заздалегідь тексти пісень до ігор та таночків, ознайомлюємося з музично-ритмічними рухами.

Крім музичних занять використовую інші форми роботи з малюками. Двічі на місяць для них проводяться різноманітні розваги, на яких використовується знайомий для дітей музичний матеріал.

 

Працюючи з дітьми раннього віку прагну урізноманітнювати методичні прийоми, самовдосконалюватися, тому що в основу своєї роботи я ставлю слова великого педагога  Н. О. Ветлугіної: «Музика для дитини – світ радісних переживань. Щоб відкрити двері перед нею у цей світ, треба розвивати музичний слух та емоційне сприйняття.  Інакше музика не виконає своїх виховних функцій».